Зимова залізяка під Кропивницьким

';

Всі поїздки починаються з чогось. Ця поїздка почалась з однієї фотографії. Під"їзні колії, у Кропивницькому... Це не звучить як цікаве місце для прогулянки, навіть для залізничного любителя. Якби не одне фото з уже закритого сервісу Панораміо, яке мені випадково попалось на очі, цієї поїздки могло б і не відбутись.

Щось було таке проникливо-душевне в цій фотографії. Зелена ТГМка, яка визирає з-за кущів, і заросла соковитою зеленою травою покручена колія. Вже пізніше я роздивився це місце на карті: якихось цікавих місць на лінії, звісно не було, колія майже увесь час йде поруч із перегоном УЗ, але видно було, що ППЗТ обслуговує кілька великих діючих підприємств, отже, шанси спіймати якийсь рухомий склад були. Я вирішив поїхати туди якось, і забув про це місце аж до зими, коли, роздивляючись прогнози погоди, побачив сильні снігові хуртовини в Кіровоградській області, і таки зібрався в подорож.

Погода відповідала прогнозу. Їдучи в Кропивницький автобусом зі Знам"янки, я ледве розбирав дорогу і дерева обабіч, настільки був густий снігопад. На секундочку я уявив себе таким собі доктором Зло: усі люди переживали з приводу заметілі, хвилювались, чи доїде автобус, чи не замете усі дороги і т.д., я ж усміхався про себе, радів і молився, аби сніг не вщухав - люблю гуляти і фотографувати у снігову погоду.

Цікавою особливістю станції Кропивницький є те, що вона лежить по обидва береги річки Інгул. Більша частина, у т.ч. і вокзал, на лівому березі, а за мостом, на правому - лише відгалуження на промислові колії. Між ними - міст через Інгул - дореволюційний кам'яний віадук оригінальної конструкції(фото з інтернета):

Однак погода було явно не підходящою для оглядин такої маштабної споруди, тому відвідини мосту я відклав на мабутнє. Добираюсь маршрутками одразу за міст, до місця, де починається промислова колія:

В такий сильний сніг у мене були сумніви: а що якщо взагалі нічого не їздитиме?! За кілька тижнів до цього в аналогічну погоду на Полтавщині були кількагодинні затримки в русі потягів на Укрзалізниці, то що вже казати по якесь там ППЗТ! Однак, уже з перших хвилин на станції я помітив рух. ТГМ повільно борсався по засніженим рейкам, а з ним ходили працівники ППЗТ, які розчищали стрілки.

Запитуюсь, куди поїде тепловоз, на що вони невизначено махають руками кудись в західному напрямку: туди якраз іде основна лінія до більшості елеваторів і заводів, там само знаходиться і депо. Отже, рухаюсь в тому напрямку.

Втомившись толочити свіжий сніг на коліях, переходжу на паралельну вулицю, та де там!

Схоже, на цій глухій вуличці в промзоні я був першим перехожим щонайменше за кілька годин. Дойшовши до місця, де колія відходить від дороги і наближчається до УЗ-шного перегону, чую віддалене гурчання тепловоза. На щастя, якраз в цьому місці серед рівної місцевості розташувався невеликий горбик висотою метри 3-4, який дозволив мені зробити фото з трохи цікавішого ракурса.

ТГМ розчиняється в білій імлі, однак гурчання його чутно десь поруч: він зупинився на стрілці біля відгалуження в депо. Підходжу до нього, де мене очікує ще один аналогічний горбик, немовби зумисне насипаний для фероеквінологів. За якийсь час тепловоз заїхав у депо:

Оскільки перспективи руху по колії ППЗТ неясні, вирішую почекати на щось на лінії УЗ. Зовсім поруч знаходиться перегін Кропивницький - Лелеківка, і саме в цьому місці колія проходить у глибокій виїмці, паралельно колії ППЗТ, на відстані менше десяти метрів. Горбики, з яких я знімав, очевидно утворені вийнятим при ритті виїмки грунтом.

Тут ситуація не краща: колії занесені снігом настільки, що якби не опори, важко було б зрозуміти що тут проходить залізниця. Найбільш вразливими для снігопаду є не звичайні колії, а стрілки: снігопад може заблокувати їх роботу, через що рух на залізниці може надовго призупинитись. Однак, незважаючи на мої побоювання, вантажні потяги Укрзалізниці ходили безперебійно. Першим розорює снігову цілину ВЛ80Т-660:

протилежну колію "прочищає" його колега по депо ВЛ80Т-1450:

Тим часом з боку депо ППЗТ, яке знаходиться неподалік, чується гуркотіння - з депо виїжджає інший локомотив:

Перегукуюсь парою слів з бригадою, яка здивовано дивиться на мене. Зазвичай буває важко пояснити звичайним людям про своє захоплення залізничним транспортом, а залізничникам - й поготів. Тут ще не на користь мені грає погода: така, в яку, як кажуть, добрий хазяїн пса на вулицю не вижене. Спостерігаючи мене у таких умовах, люди зазвичай відмовляються вірити, що я знімаю "для себе", без усяких фінансових чи інших "таємних" мотивів. Але цього разу мені пощастило: залізничники зреагували привітно, сказали, що їдуть на якийсь з елеваторів і повернуться через годину-півтори, а в депо йти не радили, бо там охорона.

Очікуючи тепловоза, знову підходжу до краю виїмки електрифікованого перегона. Поки я неспішно фотографував локомотиви, грузнучи у глибокому снігу, на УЗ уже розпочалася снігоборотьба: з боку Помічної в Кропивницький поспішає снігоочисник СМ-2МГМ. На відміну від звичайних, "плужних" снігоочисників, які просто відкидають сніг на боки, це снігоочисник "засмоктує" його і збирає у спеціальні вагони за собою, таким чином його можна використовувати для очистки від снігу станцій.

Відзнявши снігоочисник, намагаюсь зрозуміти, куди ж поїхав ТГМ. Зробити це не складно: він лишив по собі свіжий слід на снігу. Йдучи по ньому, бачу поруч ще одну колію, яка веде до олієекстракційного заводу, і тепловоз, який маневрує по території.

Однак уже за хвильку він зник в глибині завода.

Нарешті ТГМ, що поїхав на елеватор, повертається з двома вагонами. Доїхавши до розгалуження, він зупиняється: вочевидь, очікує дозволу диспетчера їхати в бік станції. Поки він стоїть, вдається зробити кадр одночасно з потягами УЗ і ППЗТ - "паралельні світи" поруч.

ТГМ з вагонами потрюхикав у бік станції, я ж через сніг побрів у бік найближчої маршрутки.